З чим колядувати й щедрувати на зимові свята
З давніх-давен у період різдвяних свят люди не працювали. Ходили одне до одного в гості, співали й бажали гарного, врожайного наступного року, дякували за старий рік. Залучіть дітей до традиційного колядування та щедрування за нашими підказками, поповніть колекцію маловідомими народними пісенними перлинами
Різдвяні пісні для найменших — коротенькі й прості мелодично. Але отака, наче примітивна їх форма, доводить: розвиток людства можна простежити на прикладі розвитку дитини — від простих до розгорнутих форм мислення, від простої пісеньки до грандіозного народного дійства. Діти із задоволенням співали спеціально для них створені пісні. А «вправлятися» йшли спочатку до своїх дідусів, бабусь, тіток, а вже потім до найближчих сусідів.
Коляда, одчиняй ворота
Колись діти мали змогу розучити пісні до різдвяних свят у невимушеній, справжній атмосфері колядування, копіюючи спів дорослих або підлаштовуючись до нього. А сучасні діти часто вперше ознайомлюються з колядками та способами їх презентації в «штучних умовах». Отже, на початку дітям слід пояснити, що колядка — це не просто пісня, яку всі слухають, а після її виконання аплодують, а ігровий діалог, що має певні правила.
Для того щоб розіграти цей діалог, слід об’єднати дітей у два гурти: перший виконуватиме ролі Хазяїна та його родини, тож залишається в кімнаті, а другий — Пастушків — виходить за двері.
Стукаючи у двері, Пастушки-колядники мають голосно запитати:
— Чи хазяїн спить, чи лежить, чи у віконечко глядить?
— Не сплю, не лежу. Вас, колядничків, виглядаю!
— Можна веселити?
— Веселіть!
Пастушки-колядники заходять гуртом до кімнати й співають колядку «В місті Віфлеємі» (Додаток).
Характерними рисами колядок є урочистість і величальний настрій. За їх допомогою часто висловлюють побажання успіху всім членам родини. Не забувають ні про господаря, ні про його родину, ні навіть про господарство. Закінчують колядку чи щедрівку віншуванням: «Бажаю вам, тітко, купу дітей. А вам, дядьку, мірку грошей! Щоб ви цей рік одпровадили і будущого дочекалися!». У кінці співають «Многая літа».
Прилетів соколик
У народній традиції є багато простих пісень і віншувань саме для дітей дошкільного віку. Втім, це не означає, що й складніші пісні, які мають більше куплетів, дітям не треба вчити. Адже сьогодні діти лише слухають, а завтра — вже підспівують. Так само було колись: пісні переймали з уст в уста.
Дуже яскравим періодом такого природного музикування має стати різдвяно-новорічна традиція. Саме в цей період зимових свят можна поєднати традицію засівання, співу колядок, щедрівок та яскравого дійства вертепу. Для дітей це ознайомлення не лише з правдою життя наших предків, а й з основами народного театрального мислення.
Щедрують напередодні Старого Нового року 13 січня, а засівають — на Василя та Маланки 14 січня. У давнину вважали, що саме Маланка переводить Василя у новий рік. Отож, старший учасник гурту щедрувальників або й дорослий чоловік переодягався в Маланку та брав із собою маленького хлопчика «Василя». Гуртом підходили до хати й гучно вигукували:
— Пустіть нашу Маланку в хату погріти пʼяти!
— Хата маленька, холоду напустите! — відповідали господарі хати.
— Наша Маланка маленька, низенька!
Заходили в хату й усі бачили, яка насправді Маланка «маленька». Гучно виспівували «Маланка ходила, Василька водила!» (Додаток).
Дуже цікавим варіантом гумористичного розіграшу є дитяча щедрівка-дражнилка «Прилетів соколик» (Додаток). Вона побутувала на Київщині. Подражнити можна членів родини, сусідів, членів гурту. Такий собі давній відбиток нинішнього «тролінгу», але без злого умислу — спрямований винятково на позитив і щирий сміх.
На закінчення щедрувальники віншують: «Прийшли щедрувати до вашої хати! Вечір добрий! Ваш господар — багатства володар! Щедрий вечір! Його багатство — золотії руки! Вечір добрий! Його потіха — хорошії діти! Щедрий вечір!».
Замість підсумку
Без минулого немає майбутнього. І це, як ніхто, мають розуміти педагоги, що працюють у дитячих садках. Змалечку важливо привчати дітей трепетно ставитися до народної спадщини, переймати від бабусь давні пісні, записувати тексти й мелодії, скоромовки, лічилки, ігри; збирати старі фото, де помітні гарні крої одягу. У дитячому садку можна влаштувати конкурс юних фольклористів, де діти презентують свої знання, надбання тощо. І окремою «номінацією» цього конкурсу може бути «Збереження українських різдвяних традицій». Головне, не зациклюватися на репертуарі, що вже з порогу «зчитується», а щоразу відшуковувати нове й поповнювати ним музичний багаж вихованців.
