Гра за кольоровими партитурами: порадник від досвідченого педагога + 9 нотних прикладів

Уже 15 років я застосовую у роботі з дітьми елементи Орф-підходу, а саме — синтез слів, музики й руху. Завдяки Орф-підходу в дітей формується насамперед відчуття ритму. З ритму починається будь-яка традиційна культура. Виховувати відчуття ритму не можна арифметичною лічбою, бо це не виключно слуховий процес, а слухо-руховий, емоційний. Саме тому знахідкою в цьому сенсі є Орф-підхід, який охоп­лює всі види музичної діяльності з акцентом на ритмічну основу.

Ритм організовує життєдіяльність і мислення: завдяки спе­ціальним вправам у дітей підвищується рівень інтелектуального розвитку, значно покращується координація рухів і концентрація уваги. Розповім, у який спосіб я цього досягаю.

Зацікавте дітей інструментами

Розпочинаю роботу з того, що зацікавлюю дітей інструментами: різнокольоровими діатонічними дзвониками, чаймбарами, бумвокерсами. Незвична форма, звучання, колір, а ще те, що на інструментах легко видобувати гарні звучання, не залишають дітей байдужими. А завдяки цьому діти легко та захопливо засвоюють нотну грамоту, навчаються грати мелодії за кольоровими схемами (див. Додаток).

Додаток

Кольорові партитури для музикування за Орф-підходом

Карл Орф для музичного виховання дітей рекомендував спеціальний набір інструментів, серед яких — металофони, ксилофони, глокеншпілі тощо. Комплект орфівських інструментів разом зі звучними жестами дає змогу досягнути унікальної залученості до процесу музикування всіх: тих, хто має музичний слух, і тих, у кого він абсолютно не розвинений. Це — головна педагогічна перевага.

Важливим чинником музичного розвитку є колективне музикування на орф-інструментах, адже таке навчання в дії є ефективним і сповненим позитивними емоціями.

Дайте волю креативу

Орф-метод приваблює своїми безмежними можливостями творчо проявитися: і це стосується не лише дітей, а й педагога. Діти занурюються у процес музикування, стають повноцінними співавторами нових вправ. Я допускаю імпровізацію, власну трактовку запропонованого музичного матеріалу. І дуже часто діти підхоплюють цю пропозицію, додають до запланованого неординарні знахідки, як-от: використовують обрані інструменти, експериментують зі способом звуковидобування, додають звучні жести, емоційні вигуки та примовки, унікальні рухи тощо.

Кожне заняття з елементарного музикування має містити щось нове, щоб діти не втомлювалися та не втрачали інтерес. Це підштовхує рухатися вперед і постійно створювати новий цікавий матеріал.

Окрім того, що в дітей є змога виявити свої креативні здібності, у них формується ще й доброзичливе ставлення одне до одного, позитивна комунікація.

Поєднайте музикування з іншими видами діяльності

Гру на музичних інструментах ми часто поєднуємо зі співами. Це поліпшує мовленнєвий розвиток дітей, вони краще оволодівають своїм голосом, навчаються регулювати його гучність, коригувати тембр. Окрім того, формується швидкість реакції, терплячість, розвивається чітка дикція, координація між слухом і голосом, пам’ять. Коли діти одночасно виконують різні дії — співають, крокують, грають на музичному інструменті, це стимулює і покращує їхню мозкову діяльність. Діти ліпше розуміють своє тіло і взаємодіють з навколишнім середовищем. І цей важливий розвиток відбувається невимушено у стані радості та задоволення!

Рухайтеся поетапно у викладенні матеріалу

Для того щоб успішно вивчити пісню з акомпанементом, я пропоную дітям попередні підготовчі вправи.

Спочатку виразно виконують твір дорослі, наприклад вихователі. Це завжди викликає в дітей бажання одразу повторити та спонукає до руху. Після цього продовжую ознайомлювати з музичним матеріалом активно, в русі. Це допомагає дітям відчути форму твору. Відтворюємо ритм пісеньки притупуванням на чверті та плесканням на восьмих. Далі діти підспівують услід за мною та одночасно відтворюють ритм клавесами. Далі — ще раз повторюємо й закріп­люємо матеріал за допомогою вже двох інструментів: це — шейкери (восьмі) та кастаньєти (чверті).

Другий етап роботи — мовленнєві вправи. Розпочинаємо його з артикуляційної та дихальної гімнастики. Готуємо голос до співу за допомогою голосових ігор, практикуємо ритмодекламацію.

Засоби музичної виразності — динаміку, темп, ритм, інтонацію тощо — дитині простіше відтворити за допомогою мовлення.

Потім продовжую роботу над метроритмом за допомогою співу в супроводі жестів. Такий засіб допомагає дитині тілесно відчути темп і ритм. Перед тим як вивчати партитуру, ознайомлюю дітей із кожною партією окремо, а після цього вже розподіляю дітей на групи відповідно до того, на яких інструментах вони гратимуть.

Під час з’єднання всіх партій часто стикаємося з труднощами, але це — правда педагогічного процесу, яку не варто приховувати. Очікуваний результат обов’язково буде, треба тільки проявити терпіння. Поступово ритмічний ансамбль «вирівнюється». Під час засвоєння дітьми гри на музичних інструментах я підхожу до кожної дитини та допомагаю їй виконати правильно партію її руками.

Отже, процес музикування за кольоровими партитурами — кропіткий, але захопливий для дітей! Після заняття вони виходять, співаючи пісні та імітуючи гру на музичних інструментах. Здається, на це в них є просто безмежні сили! Практикуючи пісні з акомпанементом, діти набувають навичок гри на різних музичних інструментах і готові виконувати складніші та триваліші композиції.

На святах я обов’язково включаю в програму оркестр. І це зав­жди виходить найяскравіший номер, що викликає у глядачів подекуди бурхливіші емоції, ніж у виконавців. Також залучаю батьків до спільного музикування.

Маю сподівання, що невдовзі саме цей метод творчого розвит­ку дитини стане ядром музичного виховання дошкільників, основою дитячого свята. Бо перевантаження дітей під час підготовки ранків негативно позначається на їхньому психоемоційному стані. Ми маємо можливість допомогти родинам об’єднуватися завдяки творчості та навчитися краще розуміти одне одного.

Бажаю усім успіхів і натхнення!