1
Січень 2022року
корекційна робота
вчимося дихати та формувати звуки

Як розвивати мовлення на музичних заняттях

Скористайтеся практичними підказками — навчіть дітей правильно брати дихання, видихати повітря, утворювати різні за характером, силою та протяжністю звуки. Усе це поліпшить не лише їхнє розмовне мовлення, а й вокальну вправність

Ольга Кузовкова , засновник та педагог музично-театральної студії «Жираф», Миколаїв

Я працюю в музично-театральній студії «Жираф» 10 років. І останнім часом усе більше дітей приводять до нас за рекомендаціями логопедів та корекційних педагогів. Діти не розмовляють! Cуто медичні причини становлять невеликий відсоток. Здебільшого це розвинуті діти — з активних сімей, де спілкуються, взаємодіють, грають. Але все одно діти — мовчуни.

Учені намагаються пояснити цей феномен. У логопедів і дефектологів — свої завдання. А як ми, музичні педагоги, можемо сприяти розвитку мовлення в дітей? Вважаємо, нам пощастило, бо маємо в своєму арсеналі найпотужніші інструменти для цього: музику, гру, рух і театр!

Музика — емоційно забарвлює та надихає; гра — позбавляє бар’єрів і монотонного повторення задля результату; рух — допомагає через тіло відчути та зрозуміти природу звукоутворення та силу, довжину, динаміку, забарвлення звуку; а театр — об’єднує всі ці компоненти й дарує унікальну можливість бути в моменті, разом із друзями та родиною в потоці творчого процесу.

Заняття з розвитку мовлення будуть цікаві й дорослим! Бо артикуляція, дикція і формування звуку — це слабка ланка багатьох сучасних людей ☺.

Застосовуйте діафрагмальне дихання

Є багато пісеньок, що спонукають дітей підспівувати за дорослим. Наприклад, «Як співає крокодил» на слова Андрія Усачова або «В дідуся Єгора» на мотив американської «Old MacDonald had a farm». Але часто дитина хоче співати, однак не формує звук або не використовує діафрагмальне дихання. Цього її треба навчити.

Насамперед пояснюю дітям, як правильно брати дихання. Пропоную понюхати уявну квітку, огірочок, апельсин, булочку з маком, новеньку книжку, мокру землю — яскраві аромати, які відомі дитині.

Наприклад, кажу: «Беремо в руки теплу булочку та нюхаємо її!». Це найпростіший спосіб набрати повітря діафрагмою, а не поверхнево! Спробуйте. Відчули? Ви набрали повітря саме в легені, воно проникло донизу.

Під час цієї гри намагаюся вживати мінімум слів: показую на носик, яким треба набрати дихання, вказівними пальцями малюю маленьку усмішку в повітрі, одночасно вдихаю. Діти повторюють.

Видихайте з різною силою

Дочитайте статтю до кінця,
щоб скачати Вокальні ігри
на комашину тему

На перший етапах роботи з диханням застосовую ігри з долонькою. Вони допомагають дітям відчути силу та особливості дихання.

Звертаюся до дітей: «Спочатку подмухайте на долоньку, майже притискаючи її до рота. «Ха» — видихайте на руку. Яке повітря? Тепле! Нумо, скажіть тепер будь-який звук, наприклад [у]. Ось такий коротенький, маленький в нас вийшов звук. (Багато дітей зазвичай розмовляють саме такими короткими, «бездиханними» звуками.)
А тепер поставимо долоньку на витягнуту руку й подмухаємо так, щоб повітря долетіло до неї. Помітили — щоб повітря дісталося долоньки, треба взяти його більше й додати зусиль на видиху? Яке тепер повітря? Холодне! Ще раз дмухаємо. Ось так! А тепер треба, щоб звук [у] долетів до нашої долоньки. Подивіться на мене: мій звук долітає до руки? (Педагог видає короткий, слабкий звук, що зникає майже на губах. Орієнтовна відповідь дітей: «Ні!».) Мій звук слабкий, короткий. А тепер? (Педагог набирає дихання і звук [у]долітає до мети. Орієнтовна відповідь дітей: «Так!».)

Практикуємо також говоріння в долоньку — близько, щоб потік повітря відчувала рука. Дитина говорить у свою долоньку й у долоньку педагога, потім вони міняються ролями.

Спочатку це приголосні звуки [б], [в], [т] тощо, потім [ба], [ва], [та], потім ускладнені [тат], [баб], [пап] тощо. Можна добирати будь-які склади, залежно від віку дітей. У старших групах — склади зі звуком [р], [л] із йотованим голосним, як-от: лю, ля, льо. Натомість у молодших групах варто уникати складних звукосполучень. Якщо дітям занадто складно — вони можуть втратити зацікавленість, а цього не можна допустити!

Утворюйте різнохарактерні звуки

Відтак пропоную дітям пограти з образними звуками — звук-«горішок», звук-«апельсин», звук-«пір’ячко», звук-«слайм», звук-«луна», звук-«робот». Апельсин більший за горішок, тому його звук буде голоснішим, а кавун — більший і важчий за апельсин, тому його звук буде підкреслено «важким». Звук пір’ячка — легкий, звук слайма — тягучий, повільний, липкий тощо. Підключаємо фантазію і тренуємо звукоутворення.

Невичерпне джерело в цьому сенсі — вокальні казки. У Додатку надаю приклади таких ігрових казок на комашину тему. Звуки, які виникають під час гри, — колоритні, різноманітні. Вони допомагають розвивати силу та витривалість дихання.

Звуки обов’язково супроводжуємо відповідними рухами. Якщо тіло затиснуте — затиснутий і звук! Спонукайте дітей розкривати тіло, робити велику амплітуду рухів, тоді вдасться «витягнути» звук. Якщо звук різкий, то й рух має бути різким! Ми досягаємо потрібного звуку, допомагаючи собі п’ятками, рухами рук на всю довжину, ліктями, кулачками тощо.

Граємо також із м’ячами — відпрацьовуємо тверду атаку звуку. Наприклад, тенісними мʼячиками «відбиваємо» звуки та склади від підлоги. Потім акцентуємо їх тим, що підкидаємо мʼячики вгору й ловимо їх. Потім — перекидаємо мʼячики одне одному або чергуємо: підлога — вгору, і навпаки. Такі ігри разом із промовлянням розвивають ритмічність, силу дихання, точність артикуляції, координацію та увагу.

Для гри іноді застосовуємо й один великий м’яч — він переходить від педагога до дітей і навпаки.

Корелюйте довжину звуку

Про різну довжину голосних звуків діти дізнаються з такої гри: усі сидять кружка на підлозі з широко розтавленими ногами. Одне одному перекочують м’ячик. Якщо мʼячик котиться до дитини, яка сидить далеко, його шлях супроводжують промовлянням або проспівуванням довгого гучного звуку. Якщо мʼячик адресують дитині, що сидить поруч, супроводжувальний звук буде коротким і тихим.

Саме через експерименти з тілом, із предметами діти можуть усвідомити такі поняття, як довжина, сила та спрямованість звуку! Можна багато пояснювати, але дитина не розумітиме, чого ми від неї хочемо. Інша справа, коли ми катаємо або відбиваємо від підлоги м’ячик. Звертаємо увагу дітей на силу, з якою робимо рух, на його амплітуду. І тоді стає зрозумілим:
• щоб кинути м’яча далеко, треба зробити замах;
• мʼяч докотився до цілі, треба задати йому напрямок.
Так само і звук. Коли дмухаємо на долоньку близько — зусилля мінімальні. А щоб дихання дісталося долоньки на витягнутій руці, треба зробити глибший вдих і надати направлення подиху, інакше повітря «застрягне» й не долетить до мети.

Ускладнюємо ігри на цьому етапі, пропонуючи різні напрямки польоту звуку: вгору — вниз — хвилеподібно тощо.

Наостанок хочу порекомендувати книжки, які я використовую на своїх заняттях. Перша — «Музичні скоромовки» Уляни Музики. Вона містить цікаві мелодії, текст із гумором, що подобається дітям. Друга — «42 пісні для дітей і дорослих» Ганни Васюткевич. Книжка яскрава, тож дітям подобається її розглядати. За малюнками можна придумувати історії для вокальних казок. У книжці є розспівки, театралізовані пісні, пісні для залучення малюків до співу.

Отже, розвиток мовлення на музичних заняттях — це складна, копітка робота. Її результати не помітні одразу. Але за допомогою руху, музики та гри вона буде в радість і педагогам, і дітям!

Додаток

Вокальні ігри на комашину тему

Цвіркун

Цвіркун видає короткий, повторюваний звук [ц]. Він ховається і цвіркотить зі схованки. Нам потрібно знайти його. Але, почувши кроки, цвіркун завмирає.

Дитині, яка грає роль цвіркуна, не набридає повторювати той самий звук кілька хвилин поспіль. У такій веселій грі ми тренуємо діафрагму, різну силу звука, спостережливість.

Бабка

Бабка видає звук [а]. Вона рухається хвилеподібно вгору-вниз. Вона стрімка та хижа, може злітати аж до сонечка, а може спускатися до самої води і навіть занурюватись у воду. Беремо до рук пластмасову бабку й починаємо керувати її польотом.

Діти відтворюють звук [а] відповідно до польоту бабки. Потім уже без реквізиту можуть спробувати себе в ролі бабки: «літати» й озвучувати цю комаху.

Комар

Комар видає звук [з]. Якщо комар хитрий, то звук короткий, на гострій атаці. Якщо комар обережний, то підлітає до дитини, що спить, аби вкусити її з тихим, високим і дууууже довгим звуком. А нам цього й треба! Це корисна гра для розвитку протяжності дихання.

Із комаром можна пограти й так: діти тримають у руках будь-який предмет і стоять на різній відстані одне від одного. Можна й не тримати предметів, але дітям подобається, коли комар сідає на їхній предмет. Отже, комар починає літати від одного предмета до іншого. Видає свій характерний звук протяжно, не добирає дихання! Це важливо. Так діти тренуються і розраховують, скільки потрібно буде дихання і якої сили буде звук.

Інший варіант — комар підлітає до дитини й починає кружляти біля неї. Щоб він не «вкусив» дитину, вона дмухає на нього, проганяє його. Що активніше буде потік повітря, то далі відлітає комар. Якщо потік повітря слабенький, то й комар відлітає недалеко й одразу повертається.

Муха

Муха видає звук [дз] або [ж]. Цей звук має безліч варіантів гри! Наприклад, змальовуємо дітям ситуацію: «Якось весною, коли комахи прокинулись від зимової сплячки, мухи вирішили влаштувати перегони — хто з них найспритніший. От вишикувались вони, і… На старт! Увага! Руш! Перші комахи були швидкими. (Діти, що зображують цих комах, видають звук [дз] або [ж], пересуваючи іграшкову комаху відповідно до своєї озвучки, максимально довго, не добираючи дихання, скільки вистачить. Таким чином тренується витривалість діафрагми та правильна атака звуку.) Одна з мух була найспритніша. (Максимально швидко видаємо звук, різко пересуваючи муху праворуч і ліворуч.) Та одна з мух всю зиму не спала, а їла, їла та їла. І стала такою гладкою! Вона летіла дуже повільно та низько. Ось так. (Показуємо і рухом, і звуком.)

Усі спритні мухи так швидко летіли, що не помітили вікно перед собою! І на повній швидкості врізались у нього! (Діти різко переривають звук, одночасно врізаючись комахою в долоньку.) Мухи почали битися у вікно, щоб знайти вихід. (Показують і рухами, і звуками.) Та муха, що летіла останньою, побачила це й почала сміятись.

А ви знаєте, як сміються мухи? (Сміємось як завжди, тільки на звуці [дз] або [ж].) А мухам стало сумно, вони образились і заплакали. (Плачемо, ниємо на звук [дз], можна з істерикою. Також можна поцікавитися, чи є в групі діти, що влаштовують такі істерики вдома.) Але тут всі зрозуміли, що сміятися над тим, кому складно, не варто й негарно. Тому мухи вирішили помиритись! А потім усі разом полетіли додому.

Матеріали для скачування: