1
Січень 2022року
освіта майбутнього
музика та емоції

Емоційний інтелект дошкільників: готові практики

У статті — нескладні активності для розвитку емоційного інтелекту: ігри, танці, рухові та ритмічні техніки, імпровізаційні замальовки. Застосовуйте їх, щоб навчити дітей помічати й розуміти емоції — власні та інших людей, а також регулювати свій настрій

Тетяна Строгаль , доцент кафедри теорії та історії музики факультету мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова, психолог, музичний терапевт, канд. пед. наук

Нині в дошкільній освіті маємо засилля технік раннього розвитку — читання та письма, вивчення іноземної мови, навіть тренування логічного мислення. Усім цим пропонують займатися з дітьми мало не з пелюшок. «Освітня гонитва» підштовхує педагогів і батьків забути, що розвиток дитини починається з її емоційної сфери — із навичок розпізнавати власні емоції та опановувати їх, оцінювати емоції інших людей та адекватно на них реагувати.

Діти дошкільного віку не завжди можуть пояснити, що відчувають вони самі, або їхні однолітки, дорослі. Відповідно, діти часто не можуть упоратися з емоціями, які «накривають» їх у відповідь на певні подразники. Розгублена дитина не може зрозуміти, що з нею відбувається, а тому не керує своїми емоціями.

Для того щоб навчити дитину не губитися у світі емоцій, необхідно розвивати її емоційний інтелект. Батьки та педагоги мають ознайомити дитину з цим світом, навчити приймати в собі весь спектр почуттів та настроїв — радість, гнів, спокій, злість, страх, ревнощі, гордість, любов... При цьому навчати дитину «дружити» з усіма її емоційними проявами важливо вже з ранього віку.

Головне правило для дорослих: у спілкуванні з дитиною якомога частіше проговорювати, називати емоції, які вона проявляє в різних ситуаціях. Застосуйте форму припущення: «Здається, ти засмучений», «Ти маєш грізний вигляд, як справжній тигр. Ти гніваєшся?», «У тебе така широка усмішка... Ти радієш?» тощо.
Почуття та емоції дитини порівнюйте із ситуаціями з книжок та мультфільмів, явищами природи тощо. Так дитині буде легше збагнути, що з нею відбувається. Приміром: «Пам’ятаєш, коли в хмарі збирається забагато води, вона стає важка, похмура й проливається дощем? Отак і в тобі зібралося забагато вражень за цілий день, вони вже не вміщуються — тому тобі хочеться вередувати й плакати». Або: «Згадай, як засмутився Блискавка Макквін, коли жовта машинка його перегнала? Думав, що він найшвидший, а виявилось — є інші прудкі машини. І це нормально, так і має бути! Ти засмутився, що інший хлопчик їздить на самокаті так само швидко, як і ти. Але ж це добре, ви обидва чудові гонщики!».

Розвивайте емоційний інтелект дошкільників — використовуйте резерви музики як найемоційнішого виду мистецтва. Пропоную кілька готових практичних рішень, які підходять для всіх вікових категорій. Тож можна застосовувати їх не лише на музичних заняттях з дітьми, а й під час майстер-класів, практикумів із колегами.

1. Слухання музики

Гра «Мої емоції» допоможе дітям зрозуміти, як різні емоції впливають на них та інших людей. Заздалегідь доберіть кілька музичних фрагментів, які виражають різні емоції та настрої. Наприклад:

  • сум — «Ноктюрн g-moll» та «Вальс cis-moll» Фридерика Шопена (Frédéric Chopin), «Song from the Secret Garden» групи Secret Garden, «Сумний вальс» Яна Сібеліуса (Johan Sibelius);
  • замріяність — «Місячне сяйво» із «Бергамаської сюїти» Клода Дебюсі (Claude Debussy), «Мрії» з «Дитячих сцен» Роберта Шумана (Robert Schumann);
  • радість — «Ода до радості» Людвіга ван Бетховена (Ludwig van Beethoven), «Святкова увертюра» Дмитра Шостаковича, «Гумореска» Антоніна Дворжака (Antonín Dvořák), «Вальс квітів» із балету «Лускунчик» Петра Чайковського;
  • злість, гнів — «Баба Яга» з «Дитячого альбому» Петра Чайковського, ІІІ частина скрипкового концерту «Літо» з «Пір року» Антоніо Вівальді (Antonio Vivaldi);
  • страх — «Ніч на Лисій горі» Модеста Мусоргського, «Похорон ляльки» з «Дитячого альбому» Петра Чайковського, «Політ Валькірій» Ріхарда Вагнера (Richard Wagner).

Означте для дітей мету гри — під час прослуховування музики виразити відповідні емоції в дії. Це можна зробити в різні способи, як-от:

  • зобразити через пантоміму — підстрибувати, жестикулювати;
  • вигукувати  — о, ой, ой-ой, ах, фу, пхе, ура, ох, ех;
  • перевтілюватися в різні образи за допомогою простого реквізиту, тощо;
  • малювати фарбами, олівцями, крейдою;
  • виліплювати з пластиліну тощо.
Під час творчої роботи неодмінно проговорюйте з дітьми, як кожна емоція проявляється в тілі. Наприклад, коли страшно, — може перехопювати дихання, боліти горло; від злості стискаються кулаки; від радості хочеться випрямитися; тощо. Заохотьте дітей розповісти про події з їхнього життя, із якими пов’язана та емоція, над якою ви працюєте. Така робота сприяє профілактиці алекситимії — «емоційної бідності», нездатності усвідомлювати й називати емоції.

Після завершення роботи над кожною емоцією пропоную послухати з дітьми заспокійливу музику, поєднавши її із дихальними техніками й масажем/самомасажем. Музика для релаксаційного епізоду має бути ритмічно рівною, без різких перепадів. Наприклад:

  • І та ІІ частини фортепіанної сонати № 14 Людвіга ван Бетховена;
  • пісня «Аве Марія» Франца Шуберта (Franz Schubert);
  • ноктюрн g-moll Роберта Шумана;
  • п’єса «Ранковий настрій» Едварда Гріга (Edward Grieg).

Протягом одного заняття можна працювати над однією емоцією, повторюючи вправу двічі-тричі.

2. Танцювально-рухові й ритмічні вправи

Рух і танець знімають нервово-психічне напруження, допомагають дітям встановлювати дружні контакти одне з одним. Серед вихованців, які регулярно виконують рухові техніки, рівень тривожності достатньо низький, у групах панує сприятлива психологічна атмосфера. Окрім того, коли дошкільники оволодівають новими рухами, позами та жестами — це значно розширює спектр проявів їхніх відчуттів та емоційних станів.

 
Емоційний інтелект (англ. emotional intelligence або emotinal quotient, EQ) — це здатність людини розпізнавати та коректно виражати власні емоції, а також розуміти емоції та почуття інших людей

Прогулянка казковим лісом. Діти повільно крокують, захоплено розглядають уявний пейзаж і виражають свої емоції жестами та рухами. Для цієї вправи можна використати, наприклад, ІІ частину Симфонії № 6 Людвіга ван Бетховена.

Святковий марш. Діти уявляють, що беруть участь в урочистій ході на масовому святі. Вони тренують у цій вправі впевненість у собі, рішучість, сміливість. Як музичний супровід підійде «Тріумфальний марш» з опери «Аїда» Джузеппе Верді (Giuseppe Verdi).

Кішка крадеться. Діти скрадаючись рухаються по колу й зображують цікавість, обережність, здивування. Для цієї вправи підійде «Вальс Мюзети» з опери «Богема» Джакомо Пуччині (Giacomo Puccini).

Розлука й зустріч. Запропонуйте дітям спочатку виконувати танець лише руками й індивідуально, а потім — усім тілом у парах. Техніка дає полегшити процес адаптації дошкільників, пропрацювати й знизити емоційну напругу під час розставання вранці з батьками. Доберіть для цієї вправи контрастні музичні твори, наприклад «Кнехт Рупрехт» та «Травень, любий травень» з «Альбому для юнацтва» Роберта Шумана.

3. Активності в парах

Для того щоб діти закріпили своє розуміння різних емоцій, використовуйте різні види активностей у парах. Музику обирайте відповідно до того стану чи емоції, яку діти мають втілити.

Танець протилежностей. Запропонуйте дітям об’єднатися в пари й виконати сценки на кшталт «Мати й дитина», «Сумний і веселий гномики», «Добрий і злий чародій», «Художник і картина», «Зима й весна» тощо. Назвіть дітям головну умову: максимально передати емоції через рухи тіла, а між собою взаємодіяти й домовлятися також без слів — через рухи й міміку. Відтак обговоріть із дітьми: що вони відчували та як вони це втілювали? Якщо емоція була неприємною, як вони її проживали?

Статичні композиції. Одна дитина виступає в ролі скульптури, інша — в ролі скульптора. Завдання пари — створити «скульптуру», яка виражає емоцію або переживання: страх, радість, подив, презирство, натхнення тощо. Скульптор проявляє емоції під час роботи — без слів демонструє скульптурі, якою має бути поза, вираз обличчя тощо; обережно поправляє положення рук, ніг, голови. Після завершення роботи «скульптура» має втілити задану емоцію або переживання.

Продовжи мій рух. Дайте дітям завдання: виразити емоції, які ми можемо відчувати в певній ситуації: «День народження», «Дощовий день», «Перший похід у цирк» тощо. Діти уявляють себе в цій ситуації. Відтак одна дитина починає рухатися довільно, а інша — продовжує розвивати рухи першої і додає свої. Невербальна взаємодія дасть дітям змогу ліпше розуміти емоції інших людей, розвивати емпатію.

Завдяки цим активностям діти закріплять навички розпізнавання емоцій і зможуть застосовувати їх у повсякденному житті.

4. Мімічні та пластичні етюди

Під час пластичних імпровізацій маєте змогу сформувати бажані поведінкові стратегії, що необхідні для повноцінного емоційного розвитку дітей. Запропонуйте їм під музику показати «замальовки» без слів:

  • біжу по гарячому піску;
  • йду проти сильного вітру;
  • гуляю квітучим садом;
  • радію зустрічі з мамою;
  • отримав неочікуваний подарунок;
  • переживаю сумну подію;
  • зустрів злого пса;
  • беру участь у цікавому спортивному змаганні.

Нехай діти під музику протанцьовують або показують за допомогою пантоміми ці сцени, активно застосовуючи доступні їм емоції. Заохочуйте дітей запам’ятати приємні емоції — як вони відчуваються в тілі, яким стає дихання, чи на обличчі з’являється усмішка тощо. Усе це для того, щоб надалі вони змогли викликати ці відчуття довільно й регулювати свій емоційний стан.

Натомість неприємні емоції допомагайте прожити — знову звертайте увагу на відчуття в тілі; порадьте, як їх змінити, щоб почуватися ліпше. Наголошуйте, що всі емоції доволі швидко проходять, і неприємні також, якщо їх не утримувати й не «розкручувати».

Насамкінець пропонуємо вам скласти своєрідну «Музичну аптечку» на всякі випадки: знизити тривожність дітей, заспокоїти перед денним сном, підбадьорити, налаштувати на роботу тощо. Віддайте перевагу інструментальній музиці, адже вокал завжди перетягує на себе увагу. Коли добиратимете твори, зверніть особливу увагу, щоб аудіозаписи були якісними, повнозвучними, приємними для вух — неважливо, йдеться про музику композиторів-класиків чи сучасну. Урахуйте, що слух дітей не варто переобтяжувати низькими частотами, різкими звуками. Поділіться «Музичною аптечкою» з вихователями, порадьте ставити ті чи ті твори як тло перед денним сном або заняттями у першій половині дня.

  1. Слухання музики
  2. Танцювально-рухові й ритмічні вправи
  3. Активності в парах
  4. Мімічні та пластичні етюди

Шановні читачі, запрошуємо вас у новий мінікурс «М’які навички: як розвивати та практикувати на музичних заняттях». Цього разу ми склали його по трьох статтях: «М’які навички для жорсткого світу: розвиваємо за допомогою імпровізації», «Оповідки маминої ковдри» — музично-оздоровчі прийоми, щоб формувати soft skills» та «Емоційний інтелект дошкільників: готові практики». Мінікурс — це три інтерактивних завдання + підсумковий тест, після якого отримуєте іменний сертифікат. Успіхів вам!