Відеорозвага до Дня Соборності України «Услід — назустріч сонечку»

ДІЙОВІ ОСОБИ:

• Психолог;
• Музичний керівник;
• лялькові персонажі —
  • Зайчик;
    
  • Вовчик.
    

ХІД:

Психолог: Розкажу вам, малята, казочку про Вовчика. В одному українському лісі в східній частині України жив-був Вовчик. А ось і він. (З’являється Вовчик.)

Прокидався Вовчик дуже рано — до сходу сонця! Щоб встигнути зробити зарядку. Так-так! Вовчик обов’язково, кожного ранку, робить зарядку! А ви, малята? (Відповіді дітей.)

Так от. Щоранку прокидався Вовчик дуже рано, щоб встигнути зустріти схід сонця.

Вовчик: Як гарно прокидається сонечко! І з мого будиночка це видно якнайкраще.

Психолог: Як прокидається сонце, з хатинки Вовчика було вид­но здалеку — через усю рівнину, поле, степ…

Вовчик: А ось і сонячний промінчик!

Психолог: Коли перші сонячні промінці торкалися землі, разом із сонцем прокидалися квіти. А Вовчик дуже любив милуватися квітами. Усі, хто жив тут, у східній частині України, любили милуватися квітами. А Вовчикова мама навіть вишила йому сорочку квіточками.

Вовчик: Погляньте, яка в мене гарна сорочка, уся у квіточках… А цікаво, після того як сонце сходить, куди воно далі мандрує? От би дізнатися!

Психолог: Подумав так Вовчик і пішов слідом за сонечком! Малята, а ви хочете дізнатися, куди вирушає сонечко, коли сходить? Тоді ходімо разом із Вовчиком!

Музичний керівник: Зачекайте! Куди це ви, пане Психологу, малят збираєтеся вести? Наших малят Зайчик уже зачекався! Він також живе в одному українському лісі, тільки в західній частині України. То що, малята, хочете познайомитися із Зайчиком? А ось і Зайчик! (З’являється Зайчик.)

Зайчик: Вітаю, малята! А я вже зачекався! Хочу показати вам щось надзвичайне! Бачите, щовечора сонечко заходить он за ту верхівку моїх гір — Карпат — і вкладається там спати. Уявляєте?

Музичний керівник: Уявляємо, Зайчику! Ця частина України, де твої улюблені гори Карпати, так і називається — західна частина України.

Зайчик: Так і сонечко заходить сюди, он за ту верхівку!

Музичний керівник: Ой, Зайчику, яка в тебе гарна вишита сорочка, з трикутнич­ками!

Зайчик: Ну, звісно, бо це вишиті гори Карпати! Ось трикутник — верхівка, а ось ще одна… А цікаво: сонечко заходить за ці верхівки… А до того що воно робило? Де бувало? А ну ж піду я назустріч сонечку!

Музичний керівник: Як гарно ти, Зайчику, придумав. Малята, вирушаймо разом із Зайчиком, назустріч сонечку.

Психолог: Зачекайте, пані Музичний керівник, малята зібралися йти з Вовчиком, за сонечком.

Музичний керівник: А як же Зайчик? Він буде сам мандрувати назустріч сонечку?

Психолог: Нумо домовимося так. Хто хоче зі сходу їхати за сонечком, сідайте разом із Вовчиком ось у цей потяг.

Музичний керівник: Тоді, хто хоче із заходу їхати назустріч сонечку, сідайте разом із Зайчиком ось у цей потяг. І… разом — вирушаймо!

З’являються два потяги, які прямують назустріч один одному. Звучить голос у потягу.

Голос: Потяг прибув у столицю України — місто Київ.

Звірята повільно рухаються назустріч, озираються по сторонах, зустрічаються.

Вовчик: Вітаю, Зайчику!

Зайчик: Добридень, Вовчику! Звідки ти приїхав?

Вовчик: Приїхав я з найкращої країни — України! У моїй країні сонце сходить! Ось бачиш, на моїй вишитій сорочці — квіти. У нас в Україні всі носять вишиванки із квіточками, тому що сонце, коли прокидається, торкається їх своїми промінцями.

Зайчик: Як це так? Це я приїхав з найкращої країни — України. У моїй країні сонце заходить! Ось бачиш, на моїй вишитій сорочці — гори Карпати. У нас в Україні всі носять вишиванки із такими верхівками, тому що за ці верхівки сонце заходить — спати вкладається.

Вовчик: Не може бути, що ти з України. У нас в Україні, наприклад, усі вміють танцювати гопак.

Зайчик: Немає в Україні ніякого гопака!

Вовчик: Кожен в Україні знає гопак і вміє його танцювати, зараз побачиш! Пане Психологу! (З’являється Психолог.) Знаєте гопак?

Психолог: Звісно! Гопак — український народний танок.

Вовчик: От бачиш — знає!

Зайчик: Знаєш? Тоді затанцюй!

Психолог: Добре, а ви, малята, приєднуйтеся!

Звучить мелодія гопака, Психолог виконує кілька рухів гопака, персонажі підтанцьовують.

Зайчик: Але це нічого не означає! Пані Музичний керівник, ану, затанцюйте мій улюблений український народний танок!

Музичний керівник: Коломийку?

Зайчик: Так коломийка — це ж пісня?!

Музичний керівник: А танок, який танцюють під коломийку, також називається коломийка.

Зайчик: Ну, танцюйте вже коломийку!

Звучить мелодія коломийки, музичний керівник танцює, всі пританцьовують.

Зайчик: Бачиш, Вовчику, всі знають коломийку. Малята, ви ж знаєте коломийку? Отож! А пісню знаєте цю?

Зайчик тихенько співає мелодію пісні «Ой у лузі червона калина», до нього приєднуються всі.

Психолог: І ми з Вовчиком знаємо цю пісню.

Зайчик: Тільки я так і не зрозумів, чого ж Україна зажурилася?

Психолог: А зажурилася Україна тому, що ти, Зайчику, і ти, Вовчику, сваритеся і намагаєтеся розділити, чия ж Україна.

Зайчик: Так у нього ж вишиванка не з трикутничками, а з квіточками!

Вовчик: Так він же не вміє гопака танцювати!

Музичний керівник: Україна — велика країна. Є в ній і гори Карпати…

Психолог: І степи неозорі.

Музичний керівник: У західній її частині грають на гучній трембіті.

Психолог: А в східній частині — на сопілці.

Музичний керівник: Багато чим відрізняються західна та східна частини України.

Психолог: Тим цікавіше дізнаватися про її різноманітну культуру, традиції, звичаї.

Музичний керівник: Пане Психологу, здається, наші друзі-звірята не збираються миритися.

Вовчик: Я перший миритися не буду.

Зайчик: А я перший миритися не вмію!

Психолог: Так, пані Музичний керівник, не збираються. Здається, що між ними виросли не просто гори Карпати. А гори з криги — холодні та незламні!

Музичний керівник: І як же зламати ці крижані гори й помирити звірят?

Психолог: Ми ці гори не будемо ламати, ми їх розтопимо! Пам’ятаєте про лагідні слова, малята? Від кожного лагідного слова крига буде танути. Допоможете Зайчику й Вовчику стати друзями?

Слово «друг» чарівне! На кожну літеру цього слова є слово, яке мирить друзів, що посварилися. Варто його тільки промовити. Наприклад. Перша буква «д». Отже ти, Зайчику, друг — Добрий! А ти, Вовчику, «д» — Дорогий друг!

Зайчик: А, я зрозумів! «Д» — Душевний! Вовчику, чуєш?

Вовчик: Чую-чую! А ти, Зайчику… На «д» — а я не знаю на «д».

Психолог: Вовчику, у слові «друг» усі букви чарівні. Спробуй наступну букву — «р».

Вовчик: Цю букву я люблю — «р-р-р»! (Гарчить.)

Психолог: Вовчику, якщо тільки гарчати, то подружитися не вийде. Придумай лагідне слово на цю букву. Наприклад, «р» — Радісний.

Вовчик: Зайчику, ти — Радісний!

Зайчик: Так-так, я такий! А ти, Вовчику, «р» — Розумний!

Вовчик: Так, я такий!

Музичний керівник: Годі хвалитися, у нас ще багато чарівних літер залишилося. Вовчику, якщо ти такий розумний, спробуй придумати слово на букву «у».

Вовчик: Так це ж моя улюблена буква «у-у-у»! (Виє.)

Музичний керівник: Ця також твоя улюблена? І яке ж лагідне слово ти скажеш Зайчику на букву «у»?

Вовчик: «У» — Уважний!

Зайчик: А ти «у» — Усміхнений!

Музичний керівник: А на букву «г» хто швидше придумає чарівне лагідне слово?

Разом: Гарний!

Вовчик: Зайчику, ти — мій Гарний друг.

Зайчик: І ти, Вовчику, — мій Гарний друг.

Разом:

Мир-миром,

Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми — дружечки красні!

Обіймемося!

Психолог: Сонечко дивилося згори на звірят і раділо, що вони нарешті подружилися… Вовчик зі східної частини України…

Музичний керівник: І Зайчик із західної частини України…

Психолог: Обійнялися й більше не сварилися, чия країна Україна.

Музичний керівник: Тому що кожен з нас — це частинка України.

Психолог: А всі ми, українці, — діти однієї неньки — нашої соборної й незалежної України.

Разом: Слава Україні!

Усі персонажі вклоняються, вистава завершується.