Чарівні історії весняного лісу
Для того щоб почути чарівні історії весняного лісу, потрібно розуміти його мову. А якщо ви не знаєте, як це зробити, — гайда з нами! Тільки не забудьте виконати такий ритуал: вчасно закрити ротика на замочок, а ключик сховати в кишеню без дірок, щоб не загубився. Бо інакше не зможете нікому розповісти потім, що ж ви почули й побачили у казковому лісі навесні
Проєкт для дітей старших груп за мотивами етноекологічних казок Ольги Гури, Інни Борисенко
Приготуйтеся до повного занурення в красу українського фольклору: від образів — до пісні, рухів, забав, гаївок, танців, рухових та мовленнєвих імпровізацій; ніжних етюдів та яскравого інтерактиву. Проєкт вдало поєднав сучасне та традицію. Апофеозом весняного дійства стала фольклорна закличка у виконанні дітей та педагогів під власний перкусійний супровід. Руховий етюд «Материна колискова» створив фінальну тендітність весняного проєкту.
ХІД:
Прослухайте аудіо
Щоб скачати,
читайте до кінця
Ведуча сидить на лаві під деревом, тримає в руках книжку «Чарівні історії нашого лісу». Діти забігають до зали з жовтими й оранжевими хустинками, виконують руховий етюд «Вийди, сонечко». Зупиняються в колі та одразу присідають. Двоє дітей залишаються стояти. Підходить Ведуча.
Перша дитина:
Порахуй, будь ласка, яснолице сонце,
Скільки крапелинок дощику в долоньці?
І старанно сонце краплі рахувало,
Доки в рученятах дощичку не стало.
Друга дитина:
Так сміється радісно золотий промінчик —
Дощиком умився й скочив на камінчик.
Розкажи, будь ласка, моє любе сонечко,
Є серед промінчиків золотава донечка?
(Марія Дем’янюк)
Усі діти підводяться.
Ведуча: Звичайно є, подивіться, як вас багато: і донечки, і синочки. Такі усміхнені, веселі, сонячні. Діти, а вкладемо весняне сонечко до кошика, нехай відпочиває — он як наплигалося з вами за цілий день. (Діти відносять хустинки до кошика.) Йдіть-но сюди, щось цікаве розповім.
Перегляньте
Руховий етюд
«Материна колискова»
Одна дитина бере шум вітру, залишається на сцені, інші діти та музичний керівник сідають на килим. Ведуча бере дидактичні картки. Усі слухають інтерактивну казкову історію.
(текст Ольги Гури, ідея втілення Інни Борисенко)
Найбільше у світі я люблю слухати ліс. Заплющу очі, а вуха — навпаки: відкрию та слухаю, слухаю… Чи є серед ваших знайомих хтось, хто міг би одночасно співати, розповідати казку, вигравати на музичних інструментах, шепотіти й навчати різних чаклунських премудрощів? А ліс — може. Ось послухайте самі.
Зашелестить вітер у верхівках сосен.(показує дітям картку № 1, діти озвучують її та виконують рухи: одна дитина грає в шум вітру, інші шиплять, махають руками, встають, крутяться тощо — «ш-ш-ш-ш-ш»)
Перепитують комиші (картка № 2): «Що-що-що?».
(питають одне в одного, комунікуючи)
Відгукнеться синичка (картка № 3): «П’ю-п’ю-п’ю».
(махають «крильцями»)
Питає її дятел (картка № 4): «Де-де-де?».
(чітко стукають кулаком об кулак)
Впадуть на землю шишки (картка № 5): «Тут-тут-тут».
(тупають ногами, йдуть залою)
Рознесе по лісу новину ворона (картка № 6):
«Кар-ра-ул! Вкр-р-али кр-р-ам!».(літають)
Засміється сорока (картка № 7): «Скре-ке-ке, скре-ке-ке».(промовляють і сміються, тримаються за живіт)
Прислухаєшся — і такою простою та зрозумілою стане та мова, наче все життя лише її й чув. Може, й вам вона знайома?! А якщо незнайома, то гайда до весняного лісу! (Діти йдуть до дерева.) Тільки не забудьте закрити вчасно ротика на замочок, а ключик сховати в кишеню без дірок, щоб не загубився. Бо інакше не зможете нікому розповісти потім, що ж ви почули й побачили у казковому лісі. Чуєте? (Звучить «Спів зозулі» або музичний керівник грає на зозульці чи окарині.) Зозуля кує. Ставайте кружка, заспіваймо разом із нею.
Діти стають кружка, виконують гаївку «Ку-ку».
Ведуча: А може, щось цікаве нам ця пташка розповість?!
До гурту виходить музичний керівник.
Музичний керівник: Звичайно, розповім вам про неї цікаву історію, але спочатку оберіть для себе будь-який стаканчик. (Діти розбирають стаканчики й сідають на килим.) Пропоную вам мандрівочку, хочете? (Відповіді дітей.)
Музичний керівник розповідає дітям історію, а відтак пропонує пограти.
Музичний керівник: Молодці, нумо складемо у валізку наші стаканчики-парасольки, раптом ще стануть у пригоді?!
Діти відносять стаканчики. Ведуча кличе дітей до себе, звертає їхню увагу на казкове дерево із квітів та квіткову галявину.
Ведуча: Діти, зверніть увагу на це казкове дерево — все у квітах… (Здивовано.) Так тут ціла галявина з первоцвітів! Мабуть, дощик рясно пройшов лісом, і все навколо ожило, зазеленіло й розквітло! Нумо присядемо, трішки відпочинемо, може, про дощик хтось нам щось розкаже, а ми залюбки послухаємо.
Діти сідають на килим спинами до глядацької зали, двоє дітей по черзі сідають на лаву біля Ведучої, розповідають віршики.
| Музично-дидактична гра з Boomwhackers «Віночок Весни» | Музикування «Барабани весни» (фольклорна закличка) |
Третя дитина:
Сміється з дощика лисичка:
— Який ти дощ? Звичайна мжичка!
Дощинки — мов дрібна квасолька,
Не змокла навіть парасолька.
Лиш де-не-де в траві росичка, —
Глузує з дощика лисичка.
Заплакав дощик від образи
І як з відра линув одразу!
(Володимир Верховень)
Четверта дитина:
Не носила хмарка із дощем відерця —
Звідки ж серед лісу голубі озерця?
Зайчики зраділи, як маленькі діти, —
То розквітли в лісі сині первоцвіти!
(Володимир Верховень)
Ведуча: Ну ж бо, прислухайтеся! (Звучить фонограма для Феї Квітів.) Хтось поспішає до нашої квіткової галявини. Може, розбудили кого? Так ми ж тихенько розмовляли, не кричали, ліс поважали!
Заходить Фея Квітів, зупиняється біля дітей.
Фея Квітів:
На галяві — килимок,
Незвичайний — із квіток.
Зайчик біг — перестрибнув,
Лось легенько лиш торкнув.
Вовк понюхав — і пішов,
Тільки слід од підошов.
А ведмедько-клишоніг
На квітковім килимку
Мимохідь присів-приліг —
Латку витовк он яку!
(Володимир Верховень)
Ведуча: Ні-ні, шановна пані, ми так не робимо, як отой ведмідь… Тільки присіли з дороги біля квітів відпочити, помилуватися первоцвітами і красою. А хто ж ти така, тендітна незнайомко?!
Фея Квітів: Я — Фея Квітів, а цей чарівний ліс — моя домівка. Тут я піклуюся про кожну квіточку. А ви хто?
Ведуча: Ми — шанувальники природи, вирішили навесні завітати до чарівного лісу, помилуватися красою, послухати казкові історії, а ще мріємо зустріти Весну. Лишень не знаємо, де її знайти.
Фея Квітів: Розкрию секрет чарівного лісу. Як тільки зберете букет із квітів, одразу Весна-красуня і з’явиться. У кривий танок ідіть, квіти в лісі ви зберіть.
Усі готуються до танцю: діти беруться за руки, дорослі беруть палиці, хустинки, стають трикутником. Фея стає посередині з букетом квітів. Звучить фонограма «Ми в кривого танцю йдемо», усі танцюють. Фея дає по квітці дитині, яка входить у «ворітця» біля неї, ведучи ланцюгом за собою усіх інших дітей. У такий спосіб діти збирають букет для Весни.
Фея Квітів: Неймовірно, ви впоралися і зібрали квіти для Весни! Потім сплетемо з них віночок! Вдала нагода, щоб дружно та радісно завести весняний танець «Катерина і Василь». Тож не зволікайте, у пари всі ставайте!
Танець-гра «Катерина і Василь»
Катерина і Василь
Посварились за кисіль:
«Ой, Василю, Василю,
Не їж мого киселю!
Ой, Василю, Василечку,
Не їж мого киселечку!».
А Оксана і Тиміш
Посварились за куліш:
«Ой, Тимоше, Тимошу,
Не їж мого кулешу!
Ой, Тимоше, Тимошечку,
Не їж мого кулешечку!».
А Мар’яна та Дем’ян
Посварились за бур’ян:
«Ой, Дем’яне, Дем’яну,
Не рви мого бур’яну!
Ой, Дем’яне, Дем’яночку,
Не рви мого бур’яночку!».
Опис. Хлопчики й дівчатка стають попарно, беруться за руки й кружляють у такт пісні: спочатку в один бік — чотири такти за годинниковою стрілкою, починаючи з правої ноги, а потім у другий — чотири такти проти годинникової стрілки, починаючи з лівої ноги.
На словах «Ой, Василю...» чотири рази «погрожують» одне одному вказівним пальцем правої руки. На словах «не їж мого» по черзі злегка сплескують у долоні одне одного — навхрест: правою, потім лівою руками. А на слові «киселю» тричі притупують ногами, починаючи з лівої.
Після танцю всі підходять до Феї Квітів, яка сидить на лаві з кошиком «трави та сон-трави» — хустини зеленого, фіолетового кольорів.
Фея Квітів (текст Ольги Гури): Присядьте на хвильку, розповім чарівну історію… Ранньої весни я ходжу лісом і слухаю, як пищить трава, коли росте. Якщо тихо підкрастися до неї, стати навшпиньки і вслухатися в тишу, за якусь мить тиша наповниться тоненьким писком, знайте, то росте трава. Чому? Бо весною вона дуже поспішає рости. Чому так? Звичайно, щоб устигнути вирости! Багато травинок проростає навесні, отож їхнього писку стоїть по лісу, наче цілий хор невидимих янголів співає. Зате коли вона виростає, тоді стає шовковистою, наче люблячі руки матусі. У травичці можна полежати, немов у королівському ліжку, — а навколо, мов сапфіри, розсипається сон-трава, — таке величезне багатство, що в жодного багатія у світі такого немає.
Беріть по травинці й сон-траву не забудьте — підемо назустріч Весні. Вона — ще та витівниця, може, й пограється з нами?!
Діти розбирають хустинки зеленого та фіолетового кольорів, стають по всій залі. Звучить фонограма «Весну виглядаю».
Інтерактив «Весну виглядаю»
Діти вільно рухаються по всій залі, виглядають Весну, махають хустинками, на слова «Ой, Весняночка, де твоя дочка» накриваються хустинками, ховаються від Весни. Заходить Весна — «шукає дітей», знаходячи, знімає з голови хусточку. Весна назбирала безліч квітів, фіалок та трави — хусточок. Весна в колі, діти йдуть кружка, взявшись за руки. Весна обирає свою «донечку» серед дівчат, кружляє з нею посередині, діти не припиняють йти. Весна, діти, «донечка» грають у «Коти-миші»: присідають-встають, руки у ворітцях — не дають Весні впіймати «доню». Наприкінці «доня» піддається мамі-Весні.
Фея Квітів відносить хустинки до кошика. Усі сідають за інструменти, Весна бере з гілки вітряний дзвіночок. Виконують закличку та музикування «Весняночко, паняночко».
Весна:
Напровесні ведмідь з барлогу виткнув ніс.
Не може зрозуміть, чому так пахне ліс?
Чи зацвіла сосна, чи меду хтось приніс?
А це — весна, весна, ВЕСНА прийшла у ліс! (кружляє, вклоняється, усі плещуть)
(Володимир Верховень)
Ведуча: О, раді вітати тебе, Веснонько, нарешті! Чули, маєш характер веселий, запальний. Може, приготувала для нас кошик ігор весняних?
Весна: Ох, не помилилися, звісно, приготувала. Швидше парами ставайте, в Горюпень грати починайте.
Рухлива гра «Горюпень»
Гравці шикуються парами та стають одне за одним. Один стає на два-три кроки попереду всіх на лінії або накресленому колі. Цей гравець називається «горюдуб». Він промовляє слова та оголошує, що хоче спіймати дівчину/хлопця:
— Горю, горю пень!
— Чого гориш?
— Красну дівчину шукаю! / Гарного хлопця.
— Яку? / Якого?
— Тебе молоду! / Молодого!
Один, два, три,
Остання пара, біжи!
За командою «Біжи!» гравці в останній парі розбігаються вздовж колон: один з правого, другий — з лівого боку, щоб попереду «горюдуба» взятися за руки. «Горюдуб» намагається спіймати одного з них, поки вони не з’єднали рук. Кого «горюдуб» спіймає, той стає на його місце. Гра триває, допоки всі пари не перебіжать із кінця колони. Утворена пара стає попереду, решта пар відступають назад. Гра завершується, коли всі пробіжать по одному разу.
Фея Квітів (дає віночок): А ми, Веснонько, для тебе віночок сплели, тож ще пограйся з нами.
Весна (бере віночок): Залюбки пограюся. Трубки ви свої беріть, з ними коло утворіть…
Музично-дидактична гра «Віночок Весни»
Діти беруть діатонічні трубки Boomwhackers, сідають кружка.
На перші два рядки, співаючи, відбивають ритм: двічі — по долоні, двічі — по підлозі. На третій та четвертий рядок, співаючи, — на сильну долю передають трубки по колу. За колом стоїть Весна з віночком у руках. На слова «Нас Весна усіх зібрала і віночок в руки дала. Ти, віночок наш, котись, а втомився — зупинись» починає ходити по колу у зворотному напрямку відносно руху діатонічних трубок. На слово «зупинись» одягає віночок дитині (або тримає над головою), біля якої зупинилася. Обрана дитина виходить у коло, щоб продемонструвати свій придуманий ритм зі словами на весняну тематику — відбиває ритм на трубці. Усі діти мають повторити ритм та слова за дитиною. Гра триває далі.
Нас Весна усіх зібрала
І віночок в руки дала.
Ти, віночок наш, котись,
А втомився — зупинись!
Весна:
Як же, діти, не згадати про матусю,
Пісню заспівати навесні.
Розквітає квітка в лісі, я горнуся
І вклоняюсь неньці до землі.
(Діти вклоняються.)
(Інна Борисенко)
Діти виконують пісню «Матусенько, радій весні». Відтак — етюд «Котику сіренький»: беруть по прозорій хустинці та по клубку на пару, розходяться залою, стелять хустинку, туди кладуть клубок, сідають на колінця одне навпроти одного.
Ведуча: Втомилися діти за цілий день ходити по лісу. Сонечко сідає вже за обрій, вечір настає — вже й додому час, бо потрібно встигнути на колисанку…
П’ята дитина:
«Треба спати, треба спати», —
Шепотіли зоренята.
Наказав їм місяць-тато,
Щоб залюляли малятко.
Шоста дитина:
Тихо-тихо стало нині,
Навіть вітер йде навшпиньки:
У блакитнім сповиточку
Спить Земля — кохана дочка.
Як ранесенько проснеться —
Сонцю-мамі усміхнеться!
(Марія Дем’янюк)
Сьома дитина:
Колискова пісня, колискова —
То найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
 |  |
Ведуча:
Пахне молоком і споришами.
Скільки в ній ласкавості і шани!
Скільки в ній тривожності людської,
І надій, і щирої любові.
Етюд із хустинками та клубочками «Материна колискова»
Звучить пісня «Спи, дитино, спи».
Рекомендовані рухи: клубок — уособлення дитини, хустинка — колиска, діти — батьки «дитини-клубочка».
Вступ — діти сидять по обидва боки від хустинки на колінцях одне навпроти одного, клубок посередині, колихають хустинку руками вправо-вліво.
Перший куплет — катають клубок по хустинці одне одному.
Другий куплет — встають, беруться за кінчики хустинки, клубок посередині — колихають «дитину» вправо-вліво.
Програш — підходять одне до одного, з’єднують руки, притуливши кінчики хустинки — закрили «колиску»; повільно кружляють.
Третій куплет — стоять, «відкривають колиску», трішки відійшовши одне від одного, не натягуючи хустинку — перекочують клубок, мов з гірки вниз, — по черзі піднімають один край хустинки, потім інший.
Закінчення — з’єднують кінчики хустинки, сідають, як на початку, накривають клубок і обіймаються — «колиска з дитиною» між «батьками», які обнялися, — уособлення щасливої родини.
Педагоги виходять на сцену.
Фея Квітів:
Щойно сонце покотилося за обрій,
Мати заколисує дитя.
Ангел щастя заглядає до віконця,
Каже їй: «Спасибі за маля».
Бережіть матусь, шановні діти,
Дякуйте їм щиро і щодня.
Обіймайте, усмішки даруйте,
(разом) Бо матуся — то і є життя!
(Інна Борисенко)
Звучить фонограма «Усі дороги на землі». Діти дарують мамам подарунки. Відтак усі стають зграйкою, колишуть руками вгорі. Захід завершується.
- Аудіо до статті 24.86 МБ
- Інші файли до статті 12.94 МБ
Мова друзів