1
Січень 2022року
освіта майбутнього
взаємодопомога

«Оповідки маминої ковдри» — музично-оздоровчі прийоми, щоб формувати soft skills

У статті знайдете п’ять оповідок для циклу музично-оздоровчих занять, мета яких — розвивати м’які навички в дошкільників. Історії «заплетені» навколо теми сім’ї та родини, а на занятті щоразу є об’єднувальний реквізит — мамина ковдра. Що ж відбувається під час занять і які проблемні ситуації розв’язують діти? Читайте й дізнавайтеся

Ірина Трофімченко , музичний керівник дошкільного навчального закладу № 54 «Пізнайко», керівник творчої лабораторії з музикотерапії, Хмельницький
Віра Шаронова , музичний керівник дошкільного навчального закладу № 33 «Джерельце», Хмельницький
Алла Туркот , вихователь-методист дошкільного навчального закладу № 43 «Горобинка», Хмельницький

Сучасне суспільство диктує певний спосіб життя, особливі стереотипи поведінки. Зокрема, у ньому затребувані soft skills — креативність, комунікація, емоційний інтелект, здатність співпрацювати з іншими людьми, співпереживати та допомагати їм тощо. Щоб у наших вихованців ці навички «розквітли» в дорослому житті — стимулюємо та виховуємо їх змалку. Зокрема, здійснюємо це за допомогою музично-оздоровчих вправ, які вміщуємо у цикл занять і «загортаємо» в цікаві оповідки.

У своїх музично-оздоровчих вправах ми зосередилися на темі сім’ї та родини. Адже родина для дитини — найдорожчі люди, які її найбільше люблять. Вони мають давати дитині базове відчуття безпеки, спокою та злагоди — тло, на якому зможуть розвиватися будь-які позитивні якості. Окрім того, родинний устрій — це командна діяльність, яка у природний спосіб стимулює розвиток м’яких навичок дитини.

У вправах ми відштовхнулися від однієї із загальнолюдських традицій — зберігати пам’ять про свою родину. Пам’ять зберігають завдяки багатьом предметам, які «живуть» із людьми — фотокартки та дитячі малюнки, бабусина скриня та мамина ковдра... І кожен із них може «розказати» дітям історію. А оповідки завжди захоплюють увагу дітей та викликають теплі почуття.

Кожній із оповідок педагог присвячує одне заняття. На початку нової оповідки відбувається етап занурення: педагог звертає увагу дітей на бабусину скриню (валізку, шухляду абощо). Пояснює дітям, що мама зберігає в цій скрині найцінніші речі. Зокрема, там є ковдра, що пам’ятає багато цікавих оповідок. Відтак педагог із дітьми дістають ковдру, яка «розповідає» їм нову оповідку.

Діти сідають на подушки кружка й накриваються ковдрою із нещільного матеріалу. Або ж можна взяти великий відріз будь-якої тканини. Педагог вмикає електричний ліхтарик і розповідає невелику історію. Це основна частина — проблемна ситуація, яку діти мають опрацювати. Для цього діти виходять із-під ковдри й виконують завдання у відкритому просторі. Коли група підбиватиме підсумки, знов можна сісти на подушки й накритися ковдрою.

Після того як група опрацює оповідку та виконає завдання, обов’язково слідує етап завершення: педагог разом із дітьми складають ковдру у скриню й дякують їй за новий досвід.

Прослухайте аудіо

Оповідка перша. Про безцінні речі

Мета: активувати свідомість дітей, залучити до родинних цінностей. Ознайомити з основним реквізитом циклу оповідок — бабусиною скринею та маминою ковдрою. Розкрити значення словосполучень «людські цінності», «родинні цінності».

Попередня підготовка: отримати від батьків кожної дитини сімейну фотографію.

Обладнання: скриня, ковдра, фографії кожної дитини з її родиною, картинки побутових приладів (ґаджетів), рушник, вишиванка, кольорові олівці та папір.

Хід:

Занурення. Педагог пропонує дітям дістати ковдру зі скрині і зручно розміститися під нею. Розповідає дітям, що є речі, цінні за матеріальною ознакою. Тобто їхню цінність можна точно визначити, їх можна купити за гроші. Демонструє картинки із зображенням ґаджетів, будинків, машин. Натомість є безцінні речі — те, що не можна купити. Педагог демонструє сімейні фото дітей та ставить навідні запитання: «Скільки коштує мама?», «За скільки можна купити любов тата?», «Чому сорочка, яку вишила бабуся, для нас безцінна?» тощо. Просить дітей навести власні приклади.

Основна частина. Усі виходять із-під ковдри. Стиха звучить аудіозапис п’єси «Дитяча усмішка» Дмитра Красноухова. Педагог залучає дітей до творчості — просить зобразити на папері безцінну для них річ. Після малювання діти за бажанням розповідають, що для них є безцінним.

Педагог пропонує дітям показати свій малюнок батькам, розповісти їм «Оповідку ковдри про безцінні речі» та запитати батьків — а що для них є безціннним?

На завершення педагог і діти складають ковдру в скриню й дякують їй за новий досвід.

Оповідка друга. Про довгі й короткі нитки

Мета: розвивати комунікативні навички, креативне мислення, уміння працювати в команді та брати на себе роль лідера.

Обладнання: скриня, ковдра (бажано в’язана), відрізки шерстяної нитки довжиною приблизно 50 см — за кількістю дітей, шпиці або голка, дзвіночок.

Хід:

Занурення. Педагог пропонує дітям дістати ковдру зі скрині і зручно розміститися під нею. Розповідає нову оповідку — виявляється, мамина ковдра недов’язана (недошита). Мама не змогла її закінчити, бо нитка була не ціла, а розрізана на шматки. А дов’язати ковдру можна лише суцільною ниткою. Що ж робити?

Основна частина. Ковдру відкладають. Педагог дає кожній дитині шматок нитки. Запрошує усіх допомогти мамі завершити шиття ковдри. Для цього заохочує дітей запропонувати своє рішення проблеми.

Спільними зусиллями діти знаходять рішення: з’єднати всі шматочки нитки. Зв’язують їх усі вузликами, щоб вийшла одна ціла нитка.

Педагог бере до рук шпиці та починає дов’язувати ковдру. Помічає, як добре діти з’єднали кінці ниток. Пропонує дітям виконати музичну вправу і ще раз відчути себе частиною команди.

Вправа «Голка і нитка»

Звучить аудіозапис «Кривий танок», укр. нар. мелодія. Діти-«ниточки» беруться за руки й рухаються за першою дитиною-лідером, «голкою», що веде в довільному напрямку. У певний момент педагог дзвонить у дзвіночок — і перша дитина стає в кінець «нитки». У такий спосіб змінюється лідер. Гра закінчується, коли всі діти спробують себе лідером-«голкою».

Педагог демонструє дов’язану мамину ковдру. Підводить дітей до висновку, як багато можна зробити, якщо працювати в команді: злагоджено та відповідально.

Завершення оповідки відбувається, як у попередньому занятті.

Оповідка третя. Про мамин секрет

Мета: розвивати в дітей емоційний інтелект, емпатію.

Обладнання: скриня, ковдра, зображення різних емоцій, люстерка — за кількість дітей, набір музичних інструментів.

Хід:

Занурення. Педагог пропонує дітям дістати ковдру зі скрині і зручно розміститися під нею. Розповідає дітям, що мамі колись довелося працювати таємним суперагентом. А він повинен уміти бачити та розпізнавати чужі емоції та настрій. А ще — ретельно приховувати свої емоції, щоб ніхто не здогадався про його таємне завдання. Щовечора мама вчилася це робити під ковдрою, таємно від усіх. Вона брала люстерко і тренувалася. А сьогодні ковдра запрошує вас стати суперагентами — навчитися бачити та відчувати емоції інших.

Основна частина. Звучить аудіозапис п’єси «Весело, сумно» Людвіга ван Бетховена (Ludwig van Beethoven). Усі виходять із-під ковдри. Педагог демонструє дітям зображення емоцій «весело» і «сумно», коли звучить відповідна частина твору. Потім роздає дітям люстерка й пропонує завдання, як-от:

  • діти слухають п’єсу «Весело, сумно» й зображують емоції відповідно до звучання;
  • одна дитина зображує емоцію мімікою, а інші розпізнають і називають її;
  • дитина бере до рук музичний інструмент і програє свій настрій. Інші діти відгадують;
  • діти пробують приховати емоції — зобразити емоцію, протилежну до звучання музики.

Ускладнення. Педагог запитує дітей: «А що викликає у вас таку емоцію?», «Як би ти відреагував, якби побачив таку емоцію у мами або тата на обличчі?» тощо. Пропонує пограти в цю гру вдома — адже суперагенти мають завжди тренуватися.

Завершення оповідки — як у попередньому занятті.

Оповідка четверта. Про дракона і принцесу

Мета: розвивати вміння долати страхи, розуміти власні почуття, знімати внутрішнє напруження та тілесні зажими.

Обладнання: скриня, ковдра, лялька-принцеса, іграшковий дракон, різні за розміром каструлі, ударні палички.

Хід:

Занурення. Педагог пропонує дітям дістати ковдру зі скрині і зручно розміститися під нею. Звучить аудіозапис полонезу «Прощання з Батьківщиною» Міхала Огінського (Michał Ogiński). Педагог запитує дітей: «Чи є у вас страхи? Чого ви найбільше боїтеся?». Діти висловлюються.

Педагог розповідає дітям історію: «Жила колись прекрасна смілива принцеса, яка не боялася нічого й нікого, окрім дракона. (Демонструє іграшки принцеси та дракона.) Найбільше вона боялася, що дракон до неї прийде вночі, забере її у свій страшний замок — і вона ніколи не побачить маму й тата».

Звучить аудіозапис п’єси «Баба Яга» Модеста Мусоргського. Педагог продовжує: «Коли принцесі виповнилося 18 років, на її день народження влаштували чудовий бал. І тут прилетів дракон і викрав принцесу! Що ж робити?». Діти висловлюють припущення. Педагог просить дітей допомогти принцесі й здолати дракона.

Основна частина. Педагог пропонує дітям способи «здолати дракона» — вправи на зняття внутрішнього напруження та тілесних зажимів.

Вправа на зняття внутрішнього напруження «Як здолати дракона»

Педагог пропонує дії — діти виконують:
— Подмухаємо на дракона? Нумо, зробіть глибокий вдих і швидкий сильний видих.
— Голосно покричимо на дракона?
— Сильно потупаємо ніжками?
— Мамина ковдра підказує — іноді, щоб прогнати дракона, мама гримає каструлями. Може, і нам спробувати? Беріть ударні палички й стукайте по каструлях.

Чутно звук плачу. Педагог коментує: це дракон плаче, бо діти його перемогли. Демонструє іграшки переможеного дракона та радісної принцеси.

Педагог каже: «Принцеса дякує нам за порятунок. А дракон, виявляється, любить музику! І принцесу вкрав, бо вона гарно грає на фортепіано. Більше він нікого не крастиме. Повернеться до свого замку сам — а якщо захоче послухати музику, то чемно попросить дозволу прилетіти до принцеси на концерт. Зовсім він не страшний, цей дракон! Тож нумо створимо переможний оркестр із маминих каструль».

Звучить аудіозапис «Полонез» Миколи Римського-Корсакова з опери «Ніч перед різдвом». Діти грають в оркестрі та втілюють почуття торжества й радості.

Завершення оповідки відбувається, як у попередньому занятті.

Оповідка п’ята. Про бездомне кошеня

Мета: розвивати в дітей емпатію, співчуття, прагнення допомогти тому, хто цього потребує.

Обладнання: скриня, ковдра, іграшкове кошеня, мисочка з молоком.

Хід:

Занурення. Педагог пропонує дітям дістати ковдру зі скрині і зручно розміститися під нею. Повідомляє, що ковдра сьогодні розповість про бездомне кошенятко, яке загубило свою матусю. Так, одного осіннього дня йшов дощ, усі люди поспішали хто куди. Ніхто не помічав кошенятка, яке тулилося під високим деревом і сильно тремтіло — чи то від холоду, бо воно було мокре і змерзле, чи то від страху, бо воно загубило свою матусю й злякалося.

Основначастина. Звучить аудіозапис п’єси «Котик захворів» Олександра Гречанінова. Педагог звертає увагу дітей на цю музику й повідомляє: це плаче котик десь за межами ковдри. Діти знімають ковдру й починають розшукувати маленьке іграшкове кошеня, яке завчасно заховав педагог. Коли знаходять, то разом вирішують — чим вони можуть допомогти кошеняті?

Зрештою, діти «годують» кошеня із мисочки з молоком, загортають у ковдру, погладжують та співають українську народну колискову «Котику сіренький».

Коли «котик засинає», педагог запитує в дітей: як зрозуміти, що комусь потрібна допомога? Орієнтовні відповіді дітей: «За емоцією на обличчі; за тим, як людина поводиться; за позою тіла...». Відтак педагог проводить гру.

Гра «Знайди того, кому потрібна допомога»

Усі діти стоять кружка спиною в коло. Очі закриті долоньками. Педагог підходить до будь-якої дитини й непомітно торкається її плеча — ця дитина має зобразити того, кому потрібна допомога. Потім педагог дзвонить у дзвіночок — це сигнал для всіх дітей розплющити очі й повернутись обличчями в коло. Діти мають знайти ту дитину, що потребує допомоги, підійти до неї й обійняти.

Звучить аудіозапис п’єси «Котик видужав» Олександра Гречанінова. Педагог звертає увагу дітей, що кошенятко одужало. Тепер йому весело й воно танцює. Кошеня «розповідає» дітям, що тепер стало справжнім домашнім улюбленцем, живе в бабусі. Дякує дітям за допомогу.

Наприкінці історії педагог озвучує важливе правило: коли допомоги просить дорослий — діти повинні також покликати дорослих. Адже бувають небезпечні дорослі, які з лихою метою лише вдають, що потребують допомоги — надто якщо звертаються при цьому безпосередньо до дітей. Казати це дітям напряму не варто, адже є ризик їх налякати. Тож педагог застерігає дітей через кошеня: «Пам’ятайте, що ви маленькі, як і я. Тож ви можете допомагати іншим маленьким — наприклад, своїм однолітками. Якщо ж раптом помітите, що допомога потрібна дорослій людині, а тим паче якщо доросла людина вас сама про це просить, — обов’язково кличте на допомогу інших дорослих».

Завершення оповідки відбувається, як у всіх попередніх заняттях.

Розвинути в дітей м’які навички тільки на музично-оздоровчих заняттях — надто складно. Натомість командна, цілеспрямована й системна робота педагогів і батьків — це гарантований успіх. Тож залучайте й батьків «під мамину ковдру»: розповідайте їм, навіщо застосовуєте саме такі види діяльності, чого прагнете досягти. Заохочуйте разом із дітьми практикуватися бути суперагентами — зображати й розпізнавати різні емоції. Нехай разом долають внутрішніх драконів та рятують принцес — це неодмінно піде на користь усій сім’ї! І навіть, можливо, започаткує нові, міцні й здорові родинні традиції.